Лоліта

наскiльки можу судити".

Вiн склав аркуш i вiддав його менi.

Я спитав, чи вiн хоче сказати щось для нього важливе перед смертю.

Кольт був знову "придатний щодо особи". Вiн поглянув на нього. Глибоко

зiтхнув.

"Слухай, вамость", сказав вiн. "Ви є п'яний, а я хвора людина.

Вiдкладiмо цю справу. Я потребую спокою. Я маю плекати свою iмпотентнiсть.

Сьогоднi заходять друзi, щоб везти мене на великий матч. Цей фарс iз пальбою

з пiстолета стає вкрай нудьгавим. Ми з вами свiтськi люди в усьому - в

еротичних смаках, бiлих вiршах, влучному стрiляннi. Якщо ви вважаєте, що я

вас образив, готовий до надзвичайних компенсацiй. Не виключений навiть

старомодний двобiй на шаблях або пiстолетах, в Бразилiї чи в iншому зручному

мiсцi. Моя пам'ять та моє красномовство не на висотi зараз, та право ж, мiй

любий пане Гумберт, ви були далеко не iдеальним вiтчимом, i я аж нiяк не

змушував вашу маленьку протеже приєднатись до мене. Це вона змусила мене

перевезти її в бiльш веселий притулок. Цей дiм не так добре обладнаний, як

ранчо, яке ми дiлили з коханими друзями; все ж вiн просторий, прохолодний i

влiтку i взимку - словом, комфортабельний, а тому - через те, що я збираюсь

назавжди вiд'їхати на спокiй в Англiю чи Флоренцiю, - я пропоную вам

оселитись тут. Дiм - ваш, безоплатно. За умови, що ви припините направляти