Лоліта

Вiн вiдвернувся, чогось шукаючи. Став бити себе по кишенях. Хотiв

припiднятись.

"Куш!", сказав я - вочевидь, багато гучнiше, нiж хотiв.

"Нема чого горлати на мене", поскаржився вiн дивним баб'ячим голосом.

"Просто шукаю папiросок. До смертi хочу курити".

"Ви вже й так близькi смертi".

"Ет, киньте", сказав вiн. "Це починає менi набридати. Чого вам треба?

Ви є француз, мiстере? Вуле-ву-буар? Ходiмо до барчику й хляпнемо - ".

Вiн побачив маленький чорний пiстолет, що лежав у мене на долонi, наче

я його подавав йому.

"Гай-гай!", протягнув вiн (мавпуючи зараз тип "глупого гангстера" в

кiно), "який у вас шикарний пiстолетик. Що коштує?"

Я луснув його по простягненiй руцi, i якимсь чином вiн збив шкатулку з

низького стiльчика при своєму крiслi. Шкатулка вивергла десяток папiросок.

"Ось вони!" вигукнув вiн бадьоро. "Пам'ятаєте, як сказано в Кiплiнга:

"Une femme est une femme, mais un Сaporal est une cigarette". Тепер бажано

сiрникiв".

"Куїльтi", сказав я. "Спробуйте зосередитись. За хвилину ви помрете.

Загробне життя може стати, хто знає, вiчним станом пекельнiшого безумства.

Ви викурили останню папiроску вчора. Зосередьтесь. Спробуйте зрозумiти, що з