Лоліта

лолiтчиних журнальчикiв, про доволi невиразнi "оргiї", дорослого злодiя з

прiапiчною сигарою, наркотики, охоронцiв. Принаймнi, Ку був тут. Гаразд,

вернусь вранцi, в час сонної млостi.

Я неспiшно поїхав назад в Паркiнгтон, в цьому своєму старому, вiдданому

Iкаровi, який так спокiйно, так бадьоро працював для мене. Моя Лолiта! Ще

валялась з 1949-го року одна з її заколочок в глибинi "шкiрянкового"

вiддiлу. Ще пливли блiдi метелики, тягненi з ночi сифоном мого свiтла. Ще

тримались, спираючись на костури, темнi амбари там i тут по шосе. Ще їздили

люди дивитись фiльми. В пошуках ночiвлi я проїхав повз драйвiн-кiно на

вiльному вiтрi. Сяючи мiсячною бiлиною, аж мiстичною в порiвняннi з

безмiсячною й безформною нiччю, гiгантський екран косо входив у пiтьму

дрiмотних, нi в чому не винних полiв, i на ньому вузький привид пiдiймав

пiстолет, розчиняючись як в мильнiй водi при все бiльш гострому кренi свiту,

який вiддалявся, - ось наступної вже митi тополиний ряд заховав безплотну

жестикуляцiю.

35.

Я залишив Спочин Безсонних Ловцiв близько восьмої ранку й провiв деякий

час в мiстi. Мене здоганяла думка, що я - недосвiдчений кат i можу схибити.

Менi, наприклад, подумалось, що, можливо, набої в обоймi знесилились за

тиждень бездiяльностi; я замiнив їх новенькими. Я так ґрунтовно викупав