Лоліта

його цiлком заковтнуло лице драматурга Клера Куїльтi, таким, яким вiн був

представлений, з художньою точнiстю, на рекламах папiросок "Дромадер" i на

кабiнетнiй свiтлинi, яка була в його дядечка на письмовому столi.

Свого часу, коли я був пацiєнтом iншого, бердслейського, зубного

лiкаря, найсимпатичнiшого доктора Мольнара, я пiддав себе серйознiй

операцiї, пiсля якої в мене зосталось доволi мало переднiх зубiв. Штучнi

зуби, якi замiщали пройми, тримались за допомогою пластикових платiвок i

непомiтного дроту, який iшов по верхньому ясну. В сенсi комфорту, цей устрiй

був шедевром, тим бiльше, що боковi зуби були ще зовсiм здоровими. Проте,

щоб зрядити таємну мету правдоподiбним поясненням, я об'явив доктору Айвору

Куїльтi, що з бажання полегшити лицеву невралгiю я вирiшив витягти всi зуби.

Що коштуватиме апарат? Скiльки це часу все вiзьме, якщо вiн призначить менi

перший вiзит, скажiмо, на початок листопада? Де зараз перебуває його

славнозвiсний племiнник? Чи можна буде все вирвати за раз?

Доктор Айвор (ач, тхор!) Куїльтi, гладiй в бiлому балахонi, з сивим

їжаком i просторими пласкими щоками полiтикана-масона, присiв на кут

письмового столу, погойдуючи ногою, мрiйливо й вабливо, мiж тим як вiн

розгортав надi мною грандiозний дальнобiйний план. Вiн сказав, що спочатку

збудує менi "переднiй" апаратик, - я буду його носити, поки не осядуть ясна.

Далi вiн спорудить менi перманентний протез. Добре було б уже зараз оглянути