Лоліта

квиток, що свiдчить про штраф за незаконне паркування, був засунутий

полiцiянтом пiд одну з лапок на вiтровому склi. Квиток цей я охайно розiрвав

на двi, чотири, вiсiм частин.

Сердячись на себе, що витрачаю марно час, я полинув у готель, - той

самий, у який заїхав з новою валiзою п'ять рокiв тому. Взяв кiмнату з

ванною, призначив телефоном два побачення, - дiлове й медичне -, поголився,

викупався, вдягнув чорний костюм i спустився в бар. Там нiщо не змiнилось.

Вузька зала була заллята так само тьмяним, нестерпно-гранатовим свiтлом -

яким колись у Європi вiдрiзнялись кубла, та який тут просто "утворював

настрiй" в пристойному, "сiмейному" готелi. Я сiв за той же столик, за яким

сидiв насампочатку мого перебування в Рамзделi, того дня, коли, ставши

пожильцем Шарлотти, я вирiшив одсвяткувати новосiлля тим, що по-свiтськи з

нею розпив пiвпляшки шампанського, чим у роковий спосiб скорив її бiдне, по

береги сповнене серце. Як i тодi, локай з обличчям, як мiсяць, розподiляв по

астральнiй схемi п'ятдесят чарочок хересу на великiй тацi для весiльної учти

(Муффi, цього разу, пошлюбив Фантазiю). Вiсiм до третьої. Йдучи через хол, я

мав обiйти групу дам, якi з Mille gr ces прощалися й розходились пiсля

клубного снiданку. Одна з них iз клекотом привiтання накинулась на мене. Це

була товста, низенька жiнка, вся в перлисто-сiрому, з довгим, сiрим пером на

капелюшку. Я впiзнав у нiй мiсiс Чатфiльд. Вона напала на мене зi сласною