Лоліта

границi їх юрисдикцiї (хай береже господь наших бравих полiцiянтiв - i

районних i штатових!). Вiз зачепив стовп, здiйнявся по насипу, порослому

остистою травою, суницею й повзучою лапчаткою, й перекинувся. Колеса все ще

тихо вертiлись на спекотi, коли патрульники витягли тiло панi Г. Спочатку,

їм здалось, що вона загинула внаслiдок звичайного зiткнення. Нажаль,

поранення, що спричинили її скон, не вiдповiдали дуже легким пошкодженням,

якi виявились на возi. Я влаштувався краще.

Покотив далi. З дивним почуттям упiзнав тонку вежу бiлої церкви й

великi iльми. Забувши, що на американськiй примiськiй вулицi самотнiй

пiшохiд бiльше видiляється, нiж самотнiй автомобiляр, я залишив машину на

бульварi, щоб спуститись, нiби гуляючи, по Лоун-стрiт повз номер 342. Перед

наступним великим кровопролиттям я мав право на невеличкий передих, на

очищувальну судому душевної вiдрижки. Бiлi вiконницi вiлли вiдставного

лахмiтника були зачиненi, й хтось пiдв'язав знайдену ним чорну оксамитову

стрiчку для волосся до бiлої вивiски "На продаж", яка схилилась зi своєї

жердини при тротуарi. Не було вже чiпливого пса. Садiвник нiкому не

телефонував. Хвора старенька Вiзавi не сидiла на сповитiй виноградом

верандi, - на якiй тепер, що вельми скрушно для самотнього перехожого, двi

молодi жiнки з понiхвостими зачiсками, в однакових передничках у чорний

горiшок, кинули прибирання для того, щоб подивитись на нього. Вона, певно,