Лоліта

витримкою, й назвав цвинтар - неподалiк вiд Рамзделя, помiж залiзницею й

пагорбом, з якого виднiє озеро. "А крiм того", додав я, "трагедiю її

раптової смертi не слiд було б простачити такого роду епiтетом, який ти

вважаєш потрiбним залучити. Якщо ти дiйсно хочеш здолати в собi самiй iдею

смертi - " "Зайшовся", сказала Лолiта i млосно пiшла з кiмнати. Я довго

дивився в вогонь крiзь пекучi сльози. Потiм узяв з пiдлоги її книгу. Якась

бездарна дурня "для юнацтва". Похмура маленька Марi не очiкувала, що її

мачуха виявиться веселою, тямущою, рудоволосою молодицею, яка пояснила Марi,

що покiйна матiр Марi сповнила героїчний подвиг тим, що умисно не виказувала

жодної любовi до насправдi щиро коханої доньки. Героїчна матiр помирала вiд

невилiковної хвороби й не бажала, щоб дiвчинка потiм тужила за нею. Iнший

натомiсть би з криком помчався наверх до Лолiти; я ж завжди обирав гiгiєну

честивого невтручання. Та нинi, звиваючись, як черв'як, i заклинаючи минуле,

я згадую, що цього разу i в iншi рази, я призвичаївся не зважати на стан

Лолiти, щоб не засмучувати пiдлого Гумберта. Коли моя мати, в промоклому

платтi, освiтленому грозою серед стрiмко-навального туману (так я бачив собi

її смерть), побiгла задихано вгору по гребню гори над Молiнетто, де її

забила блискавка, я був малюком, i в подальшому менi не вдавалося заднiм

числом собi прищепити нiякого загальноприйнятого сирiтського суму, як би

люто не шарпали мене психоерапiсти в пiзнiшi перiоди депресiї. Та визнаю,