Лоліта

поїдеш зi мною? Чи є хоч найменша надiя, що поїдеш? Тiльки на це вiдкажи

менi".

"Нi", - сказала вона, - "нi, любчику, нi". Вперше в життi вона так до

мене звернулась.

"Нi", - повторила вона. "Про це не може бути й мови. Я б швидше

повернулась до Ку. Рiч у там, що

-"

Їй бракувало слiв, вочевидь. Я подумки зрядив її ними - ("...вiн розбив

моє серце, ти лишень розбив моє життя").

"Це так дивно", - вела далi вона, - упс! (конверт зслизнув з канапи

вниз, вона пiдняла його), - "так неймовiрно дивно з твого боку... таку купу

грошей! Це розв'язує всi питання. Ми можемо виїхати хоч наступного тижня.

Припини плакати, прошу тебе! Ти повинен зрозумiти. Дозволь менi принести

тобi ще пива? Ах, не плач! Менi так шкода, що я так обдурювала тебе, та

зараз нiчого не вдiєш".

Я витер обличчя й пальцi. Вона всмiхалась, дивлячись на cadeau. Вона

була в захватi. Хотiла покликати Дiка. Я сказав, що за хвилину менi вже буде

час вiд'їжджати, й що зовсiм, зовсiм не хочу його бачити. Ми спробували

знайти тему для розмови. Чомусь я все бачив перед собою - образ мигтiв i

єдвабно полискував на вологiй сiтчатцi - яскраву дiвчинку дванадцяти рокiв,