Лоліта

тiльки якщо я пересплю з тобою в готелi? Ти це хочеш сказати?"

"Нi, нi. Ти мене хибно зрозумiла. Я хочу, щоб ти залишила свого

випадкового Дiка й цю страшну вирву й переїхала до мене - жити зi мною,

померти зi мною, все, все зi мною" (даю загальний сенс моїх слiв).

"Ти ненормальний", сказала вона, по-дитячому приндячись.

"Змiркуй, Лолiто. Жодної рiзницi не буде. Окрiм однiєї штуки, та це не

до уваги (скасування страти, я хотiв сказати, та не сказав). В усякому разi,

навiть якщо ти вiдмовишся, ти все одно отримаєш своє... trousseau".

"Ти не жартуєш?" спитала Доллi.

Я передав їй конверт з чотирма сотнями доларiв й чеком на три тисячi

шiстсот.

Непевно, обачливо, вона взяла mon petit cadeau, й раптом чоло в неї

чарiвливо зажеврiло.

"Стривай-бо", - промовила вона проти волi, - "ти нам даєш чотири тисячi

монет!"

Я затулив обличчя рукою й ридма заридав - найгарячiшими сльозами, що я

колись проливав. Я вiдчував, як вони в'ються промiж моїх пальцiв й течуть по

пiдборiддю, й обпiкають мене, й нiс в мене був закладений, i я не мiг

перервати ридання, й тут вона торкнулась моєї п'ястi.

"Я помру, якщо ти торкнеш мене", - сказав я. "Ти цiлком упевнена, що не