Лоліта

сидячу на порозi й камiнцями дзвiнко жбурляючу в пусту бляшанку. Я вже почав

говорити - в пошуках недбалого зауваження: "Цiкаво, що сталося з маленькою

Мак-Ку - чи вона одужала?..." та вчасно припинив, боячись, що вона вiдкаже:

"Цiкаво, що сталося з маленькою Гейз?" Врештi-решт, довелось згадати грошовi

справи. Переданий їй чек був чистим прибутком вiд здавання матчиного

будинку. Вона здивувалась - думала, що вiн давно вже проданий. Нi ще (я,

втiм, дiйсно це сказав їй в свiй час, щоб розiрвати всякий зв'язок з

Рамзделем). Повiрений скоро надiшле їй повний звiт про фiнансовий стан.

Становище - найлiпше. Дiм можна продати за добру цiну. Деякi з недорогих

акцiй, що належать її матерi, надзвичайно пiднялись. Нi, менi дiйсно пора.

Час менi йти, й знайти його, i його знищити.

Позаяк я знав, що не переживу торкання її губ, я доволi довго

вiдступав, наче в манiрному танцi, при кожному русi, який вона та її черево

робили в моєму напрямку.

Вона й собака проводили мене. Мене здивувало (нi, це риторичний зворот

- зовсiм не здивувало), що вид автомобiля, в якому вона так багато їздила i

дитиною, i нiмфеткою, нiяк не подiяв на неї. Зазначила тiльки, що вiн,

мовляв, деiнде полiловiяв од старостi. Я сказав, що вiн належить їй, що я

можу взяти автобус. Попросила не теревенити, вони вiдбудуть лiтаком на

Юпiтер або Юкон i там куплять машину; я сказав, що в такому разi я куплю в