Лоліта

було). Впродовж трьох-чотирьох маленьких вiкiв, якi аж бубнявiли вiд

штучного тепла взаємних почуттiв, Дiк i я залишались самi. Вiн сидiв на

стiльцi, тручи переднi кiнцiвки й далi морщачи лоба; в менi з'явилось пусте

бажання вичавити угрi на його пiтному носi моїми довгими лискучими кiгтями.

Менi подобались його гарнi сумнi очi й дуже бiлi зуби. Менш привабний був

його громадний волосявий кадик. Чого вони не голяться частiше, цi молодi

цупкi хлопцi? Вiн та його Доллi мали нестримнi статевi стосунки на цьому

диванi принаймнi сто вiсiмдесят разiв з тих пiр, як вона зачала. А до того -

як довго вони знали одне одного? Дивно - жодної негарної думки не мав я до

нього; нiчого, крiм муки й вiдрази. Вiн тепер тер нiс. Я не мав сумнiву, що

коли вiн нарештi вiдкриє рота, то скаже (злегка здригаючи голову в

коливаннi): "Ет, дiвчисько в вас перший сорт, мiстере Гейз. Це вже так. I

матiр'ю вона теж буде першосортною".

Сердега вiдкрив рота - й сьорбнув пива. Це йому дало певностi, й вiн

далi хлептав дрiбними ковтками до пiни на ротi. Вiн був, сказала вона,

гарний. Вiн долонями брав її флорентiйськi грудки. Нiгтi в нього були чорнi

й пiдламанi, та фаланги й суглоби зап'ястка, сильна, грацiйна п'ясть - були

багато, багато шляхетнiшими нiж у мене. Я надто багато краяв людських жертв

моїми бiдними скандзюбленими руками, щоб пишатись ними: французькi фрази,

великi кiстянки дорсетського селянина, приплющенi пальцi австрiйського