Лоліта

вiдхилення вiд спродукованих нами призначень здається нам не тiльки

ненормальним, але й нечесним. Ми б волiли нiколи ранiше не знати сусiда -

вiдставного торговця сосисками - якби трапилось, що вiн допiру видав збiрку

вiршiв, неперевершених нiколи в цьому столiттi.

Кажу все це, щоб пояснити, як спантеличив мене iстеричний лист Джона

Фарло. Я знав про смерть його дружини, - та я звичайно очiкував, що

невтiшний вдовець залишиться до кiнця життя тим нудявим, пихатим i

позитивним чоловiком, яким вiн завжди був. Тепер вiн менi писав, що пiсля

короткого перебування в Сполучених Штатах вiн вернув до Пiвденної Америки й

намислив передати всi справи, якими вiн керував у Рамзделi, одному з

тамтешнiх адвокатiв, Джоновi Вiндмюллеру, нашому спiльному знайомому. Окремо

вiн, здавалось, був радий позбавитись "гейзiвських комплiкацiй". Вiн щойно

побрався з iспанкою. Його вага збiльшилась на тридцять фунтiв з тих пiр, як

вiн кинув курити. Вкрай молоденька дружина була лижною чемпiонкою. Вони

збирались провести медовий мiсяць в Iндiї. Позаяк вiн мав намiр присвятити

себе, як вiн казав, "iнтенсивному виробництву сiмейних одиниць", вiн не мiг

вже знаходити час, щоб займатись моїми справами, якi вiн вважав "дуже

дивними й досить дратiвливими". Вiд якихось людей, люблячих всюди тицяти

носа, - й зiбраних, вочевидь, у комiтет з цiєю метою - вiн одержав

повiдомлення про те, що мiсце помешкання маленької Доллi Гейз оточене