Лоліта

позбавленi перспективи ландшафти й фiгури, й перебiльшенi їх частини, якi

малюють психопати пiд час випробувань, надуманих їхнiми вигадливими

дресирувальниками. Я вельми понаскладав iнших вiршiв. Я погружався в чужу

поезiю. Та думка про помсту анi на хвилину не припиняла томити мене.

I я був би крутiєм, як би сказав (а читач - дурником, якби повiрив), що

потрясiння, якого я зазнав, згубивши Лолiту, назавжди мене зцiлило вiд

пристрастi до малолiтнiх дiвчаток. Лолiту я тепер покохав iншою любов'ю, це

правда, - та клята природа моя вiд цього не могла змiнитись. На пляцiвках

для iгор, на морських та озерних узбережжях, мiй хмурий, крадiйський погляд

шукав мимоволi, чи не майнуть голi ноги нiмфетки або iншi завiтнi прикмети

лолiтчиних служниць i повiрниць з букетами руж. Та одне основне видiння

вицвiло: нiколи я тепер не мрiяв про можливе щастя з дiвчинкою

(вiдокремленою чи узагальненою) в якомусь дикому i безпечному мiсцi; нiколи

не розважав я, що буду впиватись в нiжну плоть лолiтчиних сестричок

де-небудь далеко, в пiщаному сховищi межи скель намрiяних островiв. Це

скiнчилось - або скiнчилось, принаймнi, на деякий час. З iншого ж боку...

нажаль, два роки жахiтного потурання хотi привчили мене до певного звичаю

статевого життя. Я боявся, як би порожнеча, в якiй я опинився, не змусила

мене скористатись свободою наглого безуму й пiддатись випадковiй спокусi при

зустрiчi в якомусь провулку iз школяркою, яка йде додому. Самотнiсть