Лоліта

iснування такого мiста в Техасi - (й при тому яснiше, нiж покручене в

Чампiонi телефонне повiдомлення), що слiд шукати початок всiєї пригоди на

атлантичному боцi Америки. "Лука Пiкадор, Меррi Мей, Мерiленд" мiстило

жахливий натяк на те, що моя маленька Кармен видала негiднику вбогий шифр

ласкавих iмен i свавiльних називань, якi я їй давав. Тричi повторена була

адреса: "Боб Браунiнг, Долорес, Колорадо". Безбарвне "Гарольд Гейз,

Мавзолей, Мексика" (яке в iнший час могло б мене порозважити) передбачало

знайомство з минулим дiвчинки - й на хвилину менi з'явилась жахiтна думка,

що "Дональд Отто Ких" з мiстечка "Сьєра" в штатi "Невада" - старий друг

сiм'ї, бувший, можливо, коханець Шарлотти, щиросердий, може, захисник дiтей.

Та найуразливiше мене приголомшила блюзнiрська анаграма нашого першого

незабутнього перепочинку (1947-го року, читачу!), яку я вiдшукав у книзi

касбiмського мотелю, де вiн ночував поряд з нами: "Мик. Павлич Реготов,

Вран, Арiзона".

Покрученi автовi номери, що їх залишали всi цi Кучерськi, Фатаморгани й

Траппи, лише вказували на те, що власники заїздiв погано перевiряють

iдентифiкацiю машин, подавану проїжджими. Посилання - неповнi або

неправильнi - на авта, якi наш переслiдувач винаймав для коротких перегонiв

мiж Уейсом та Ельфiнстоном, я, звiсно, не мiг використати. Номер, що належав

до його початкового, вочевидь власного, Яка - являв собою мигтiння мiнливих