Лоліта

панове! - або "Морiс Шметтерлiнг", вiдомий своєю п'єсою "L'Oiseau Ivre" (що,

вскочив, читачу?). Кепське, але кумедне "Д. Оргон, Ельмiра, Новий Йорк"

вийшло, звичайно, з Мольєра; й тому що я допiру багнув зацiкавити Лолiту

вiдомою комедiєю вiсiмнадцятого столiття, я радо вiтав старого приятеля -

"Гаррi Бумпер, Шерiдан, Вайомiнг". З невинних Бермудських Островiв вiн

зробив дотеп - словограй, який пристойнiсть не дозволяє менi навести, й

усякий фрейдист з нiмецьким прiзвищем i декотрим знанням в галузi релiгiйної

проституцiї збагне миттєво натяк в "Др. Китцлер, Ерiкс, Мiс." Що ж, все це

незле. Потiха доволi вбога, та взагалi без особистих випадiв, а тому

нешкiдлива. Не наводжу записiв, якi мене зацiкавили своєю, так мовити, явною

зашифрованiстю, та разом з тим не пiддавались розшифруванню, адже вiдчуваю,

що просуваюсь навпомацки крiзь пограничний туман, де словеснi перевертнi

постають, можливо, живими туристами. Що це, наприклад: "Фратер Грiмм, Океан,

Келькопар"? Чи дiйсною людиною - з випадково однаковим з ним начерком - був

дехто "Н.С. Аристофф" родом з "Катагели"? Де твоє жало, Катагело? А що це:

"Джемс Мавор Морелл, Каламбург, Англiя"? "Аристофан", "Каламбур" - чудово,

та чого я не второпав?

Одна риса, повторювана в цих пiдробках, вкидала мене в аж надто болюче

здригання. Такi речi, як "Г. Трапп, Женева, Новий Йорк", означали зраду з

боку моєї супутницi. Комбiнацiя "О. Бердслей, Лолiта, Техас" доводила, попри