Лоліта

фразу. Хазяйка ласкаво проказала менi, що мiстер Ивтаблю пролежав п'ять днiв

у лiжку з сильним грипом, що вiн залишив авто для направи в невiдомому їй

гаражi та з'їхав новим возом - 4-го липня. Так, дiйсно, дiвчина на iм'я Анна

Лор тут працювала, та це було давно, тепер вона в шлюбi з бакалiйником в

Сидар Сiтi. Одної прекрасної мiсячної ночi я вистежив Марiю - в бiлих

шпитальних черевиках, вона йшла порожньою вулицею; будучи, як багато-хто,

автоматом, вона була намислила закричати, та менi вдалося її приособити в

досить простий спосiб - я впав на колiна i з визгами, додаванням святителiв,

почав благати її про допомогу. Вона клялась, що нiчого не знає. Хто вiн

такий, цей Ивтаблю? Вона нiбито завагалась. Я спритно витяг стодоларовий

бiлет. Вона пiдняла його на свiтло мiсяця. "Ваш братчик", прошепотiла вона

зрештою. Вибухнувши французьким прокльоном, я вихопив бiлет з її

зимномiсячної руки i втiк. Цей випадок навчив мене покладатись тiльки на

самого себе. Жодний сищик, звичайно, не знайшов би тих помiтних ниточок та

напутнiх зарубок, якi Трапп пiдганяв до мого-таки мозку, налаштовував на

мiй-таки стиль. Я, не мiг, зрозумiло, очiкувати, що мiй переслiдувач десь

залишив менi своє справжнє iм'я, та я сподiвався, що вiн коли-небудь

послизнеться на власнiй блискучiй дотепностi, насмiлившись додати бiльш

iндивiдуальну деталь, нiж вимагалось, або що вiн видасть надто багато через

якiсть цiлого, складеного з кiлькiсних частин, якi видавали надто мало. В