Лоліта

було одним з найулюбленiших його мiсцезнаходжень. Вiн не користувався

самострумним пером - точна вказiвка (як ствердить вам усякий психiатр), що

пацiєнт - репресивний ундинiст. Людинолюбство змушує нас побажати йому, щоб

вiднайшлися русалоньки в водах Стiксу.

Головною рисою його була задерикуватiсть. Мiй боже, як смакувало

сердезi дражнити мене! Вiн пiддавав сумнiву мою ерудицiю. Я достатньою мiрою

гордий вiд того, що знаю дещо, щоб скромно визнати, що не знаю всього.

Можливо, я пропустив деякi пуанти в цьому криптографiчному пепер-чесi. Який

трепет торжества та гидливостi iздригав крихке єство моє, коли, бувало,

серед простих, невинних iмен в готельному списку таємний сенс його

диявольської крутиголовки вмить еякулював менi в обличчя! Я помiчав, що як

тiльки йому починало ввижатись, що його крутнi стають занадто мудрованi,

навiть для такого експерта, як я, вiн мене надив iзнову простiшою скриткою.

"Арсен Люпен" був очевидний напiв-французовi, що пам'ятав детективнi

оповiдання, якими вiн переймався в дитинствi; й чи треба б було знатись на

кiнематографi, щоб розколоти кепську заколупку в адресi: "П.О. Тьомкiн,

Одеса, Техас". У не менш нестерпному стилi, та по сутi достойному розуму

культурного пана, а не полiцiянта, не пересiчного злодiя, не шпетного

комiвояжера, були такi вигаданi iмена, як "Ертуар Ромб" - явна переробка

iменi автора "Le Bateu Blue" - так буде i менi дозволено трохи поглузувати,