Лоліта

Скоро, за бiлими статуями в оздобi вестибуля, я помiтив неясне

пожвавлення. Дверi - не тi, в якi я жадiбно уп'явся, - а iншi, дальшi,

бадьоро розкрились, i серед зграйки студенток заплигала, як пробка, лисина

щуплявого лектора, а за тим до мене почали просуватись його блискучi карi

очi. Я нiколи в життi його не бачив, хоч вiн став наполягати, що ми якось

познайомились на учтi в саду Бердслейської школи. А як ся має моя чарiвлива

донька, тенiсистка? В нього, нажаль, ще одна лекцiя. Побачимось!

Iншi спроби довiдатись уможливились не так скоро. Через об'яву в одному

з журнальчикiв, що залишились менi вiд Лолiти, я наважився ввiйти в зносини

з приватним сищиком, колишнiм боксером, i просто щоб дати йому поняття про

метод, яким користався негiдник, що переслiдував нас з Ельфiнстона, я

ознайомив його з деякими зразками iмен та адрес, набраних мною в зворотному

шляху. Вiн зажадав вагомого авансу, i протягом двадцяти мiсяцiв - двадцяти

мiсяцiв, читачу! - бовдур займався тим, що копiтко перевiряв цi явно

вигаданi данi! Я вже давно порвав з ним всякi дiловi стосунки, коли якось

вiн з'явився менi зi звитяжним виглядом i повiдомив, що Боб Браунiнг дiйсно

живе бiля селища Долорес у пiвденно-захiдному Колорадо, й що вiн виявився

червоношкiрим кiностатистом вiсiмдесяти з гаком рокiв.

25.

Ця книга - про Лолiту; тепер, коли доходжу до тiєї частини, яку б я