Лоліта

несумнiвну тiнь бiса: "Роберт Роберт, Мольберт, Альберта". Менi доводилось

дуже обачно розподiляти свої розшуки в часi та просторi, аби не збудити

пiдозр; i було ймовiрно принаймнi п'ятдесят мiсць, де я просто цiкавився, не

розписуючись сам, та це нiчого не доводило, i я волiв споруджати платформу

правдоглядностi й доброзичностi тим, що перш за все платив за непотрiбну

менi кiмнату. Мiй огляд подав, що з трьохсот, близько, книжок, не менш як

двадцять мiстило ним залишений слiд; непоквапний бiс або зупинявся навiть

частiше нас або ж - на це вiн уповнi був здатний - розписувався деiнде зайве

з метою рясно зрядити мене блюзнiрськими натяками. Тiльки раз стояв вiн

тамож i тодi ж, що й ми, - й спав у декiлькох кроках вiд Лолiтчиної перини.

В кiлькох випадках вiн ночував у тому або сусiдньому кварталi; нерiдко ж

чекав у засiдцi в промiжному пунктi мiж двома умовленими стоянками. Як живо

пам'ятав я Лолiту, перед самим вiд'їздом з Бердслея, що лежала ницьма на

килимi в готелi з купою путiвникiв та мап, на яких вона позначала етапи й

зупинки своїм губним олiвцем!

Я вмить встановив, що наш бувший переслiдувач передбачив мої

розстеження й докинув менi на поживу ряд глузливих псевдонiмiв, каламбурiв

та iнших вивертiв. В першому ж мотелi, який я вiдвiдав, - "Пандерозова

Сосна", я знайшов, серед дюжини явно людських адрес, таке мерзоття: Ной П.

Ивтаблю, Вавнав, Колорадо. Моє гостре око негайно розшифрувало цю хамську