Лоліта

проїжджали бiльше ста п'ятдесяти миль в день, збавляючи решту часу (до п'яти

днiв одного разу) на рiзних стоянках - якi, ймовiрно, були ним детально

передбаченi. Тут, мабуть, i треба було шукати бiсовий слiд; i цьому я

повнiстю присвятив себе пiсля декiлькох нечуваних днiв блукання по безжально

розгалужених дорогах поблизу Ельфiнстона.

Уяви, читачу, мене - такого сором'язного, який не любить привертати до

себе увагу, надiленого таким природним почуттям чемностi - уяви мене, який

ховає безумне горе пiд тремтливим запопадливим усмiхом i вимислює нагоду,

щоб з удаваною недбалiстю погортати готельну книгу, в якiй занотованi

прiзвища, адреси й возовi номери проїжджих. "Послухайте", казав я, "я цiлком

упевнений, що я тут вже якось зупинявся - дозвольте менi глянути в записи за

середину червня. Так-с. Нi, таки бачу, що я помилився, - на якiй смiшнiй

вулицi живе цей мiстер Буль: Кипро 3. Вибачте, що турбую". Або ж: "Один з

моїх клiєнтiв був у вас - я загубив його адресу - може ви зласкавитесь..." Й

не раз випадало, особливо якщо директор був певного типу похмурим мужчиною,

що менi вiдмовляли у власному проглядi.

Тут у мене позначено на аркушику: мiж 5-м липня i 8-м листопада, тобто

до мого повернення на кiлька днiв до Бердслея, я розписався (далеко не

завжди, втiм, залишаючись на нiч) в 342 готелях i мотелях. Ця цифра включає

декiлька закладiв мiж Касбiмом i Бердслеєм, з яких один подарував менi