Лоліта

розписку, i в несподiванiй тишi я в передпокої помiтив пацiєнта, якому мiй

колега-автомобiлiст указував на мене, i я тихо розписався в одержаннi книг i

пледу - символiчний жест, який означав, що я вiдступаю мою Лолiту всiм цим

макакам, та що ж я ще мiг вдiяти? Одна проста думка стояла наче голяком

проти мене: головне - залишитись на волi. Якби я скоїв якийсь хибний крок, -

менi б довелось пояснювати всi подробицi свого злочинного життя. Тому вдав

iз себе подурiлого вiд пияцтва. Колезi-автомобiлiсту я заплатив, наплювавши

на страховку, скiльки вiн уважав за потрiбне. Блакитноокому доктору Блю,

який тепер гладив мене по руцi, я в сльозах повiдав про надто ряснi

уливання, якими я мислив доцiльним пiдтримувати непевне, але здорове, не

потребуюче жодних оглядiв серце. Перед усiм шпиталем я вибачився з таким

фасончастим схилянням, що ледь не впав, додавши втiм, що маю негарнi

стосунки з iншими членами гумбертiвського клану. Самому собi я шепнув, що

пiстолет мiй в безпецi, й що я все ще не позбавлений волi, - можу вистежити

втiкачку, можу знищити "брата".

23.

Вiдстань у тисячу миль по шовковисто-гладкому асфальту вiддiляла

Касбiм, де, наскiльки менi було вiдомо, червоний бiс по змовi з'явився

вперше, вiд рокового Ельфiнстона, куди ми прибули за тиждень до Дня

Незалежностi. Ця подорож тодi зайняла бiльшу частину червня, адже ми рiдко