Лоліта

мiзинця, ба також i голу дiвку, з кiноварними сисцями й кобальтовою iжицьою,

чарiвливо нататуйованою на тильному боцi його понiвеченої руки: вказiвний i

середнiй палець зображали її ноги, а на п'ясть припадала її голова в вiнчику

з квiття. Ах, як чудово... зокрема, коли вона, як зараз, прихилялась до

бруса, нiби хитра тея.

Я попросив його передати Марiї Лор, що я залишусь весь день у лiжку й

подзвоню моїй доньцi протягом наступного дня, якщо тiльки буду почуватися,

ймовiрно, полiнезiйського походження (в думках у мене ще траплялись

похибки). Тут вiн помiтив напрямок мого погляду й зробив так, що праве її

стегенце блудливо дригнуло.

"Окi-докi", проспiвав велетень Франк, лупнув по одвiрку й, посвистуючи,

пiшов з моїм дорученням, а я пив далi, й на ранок температура впала, й хоча

я був, як жаба, кволий, вдягнув свiй фiалковий халат поверх

кукурудзяно-жовтої пiжами й вiдправився в мотельну контору, де був телефон.

Усе було гаразд. Ясний голос повiдомив менi, що: так, усе гаразд, моя донька

вчора виписалась iз лiкарнi близько другої години опiвднi: її стрий, мiстер

Густав, заїхав за нею iз цуценям кокер-спаньйолем, й привiтом для всiх, на

Чорному Кадiлi Яку; вiн сплатив дольчин рахунок готiвкою й попросив менi

передати, щоб я не турбувався, залишався в теплому лiжку, а вони, мовляв,

їдуть до дiдуся на ранчо, як було домовлено.