Лоліта

Вирiза на власну користь

Глупства та кiно-лузгу-

вирiзає з пiстрявих журнальчикiв, оточуючих Долорес на всiх наших

стоянках, а в мiстi мiж тим почали справляти велике нацiональне свято,

судячи з гучних хлопавок - справжнiх бомб, - якi весь час вибухали, й точно

о першiй п'ятдесят п'ять пополуднi менi почулось чиєсь свистiння за

напiвпрочиненими дверима котеджу й за тим - стук.

Ще був вантажний шофер Франк - величезний хлоп: вiн зостався стояти на

порозi, тримаючись за одвiрок i трохи посунувшись уперед.

"Здрастє. Дзвонять в мотель з лiкарнi. Доглядальниця Лор питає, чи вже

краще мiстеровi Гумберту, й чи збирається вiн завiтати сьогоднi?"

За двадцять крокiв, Франк здавався рум'яним та мiцним; за п'ять крокiв,

як зараз, видно було, що вiн пошитий з рум'яно-сiрої мозаїки шрамiв: в

Iталiї, пiд час останньої вiйни, його так бехнуло, що вiн пролетiв крiзь

стiну; однак, попри невимовнi калiцтва, Франк здатний був керувати

колосальною вантажiвкою, бавитись рибальством, полювати, пиячити й невтомно

користатись придорожнiми дiвками. Цього дня - чи то з нагоди великого свята

чи просто з бажання потiшити хвору людину - вiн зняв шкiрянку, яку за

звичаєм носив на лiвiй руцi (ця рука зараз прижата була до одвiрка) й являв

завороженому страждальцевi не тiльки повну вiдсутнiсть безiменного пальця й