Лоліта

якому Долорес та рiзнi гарненькi дiвчатка-чемпiонки з Калiфорнiї брали б

участь, яскрiючи передi мною. Добросусiдськi турне на цьому усмiшливому

рiвнi стирають рiзницю мiж паспортом та спортом. Чому вважалось менi, що ми

будемо щасливi за кордоном? Перемiна навкiлля - традицiйна iлюзiя, на яку

покладають надiї приречене кохання й невилiковна сухотка?

Прiзвище власницi мотелю промовлялось так само, як Гейз (але писалось

iнакше). Ця бадьора, нафарбована вдова з цегляним обличчям i блакитними

очима спитала, чи не швейцарин я часом? Сестриця в неї вийшла за лижного

iнструктора родом зi Швейцарiї. Я вiдповiв ствердно, додавши, що моя дочка

вполовину iрландка. Я розписався. Мiсiс Гейз дала менi ключ з iскрястою

усмiшкою, й далi сяючи, показала, де поставити машину. Лолiта виповзла з неї

та стужно знизала плечима: променясте вечiрнє повiтря було дiйсно

прохолодним. Вступивши в котедж, вона сiла на стiлець край розкладного

столу, опустила голову на руку й сказала, що почуває себе жахливо.

Прикидається, подумав я, прикидається, певно, щоб обминути мої пестощi; мене

пекла пристрасть, та сердега зайшлась якось дуже нудно скiмлити, коли я

полiз до неї. Лолiта хвора! Лолiта вмирає! Вона вся горiла. Я поставив їй

градусник в ротик, за тим проглянув формулу, занотовану, на щастя, в моїй

книжечцi, й коли я нарештi переклав незрозумiлу менi цифру з

Фаренгейтiвської шкали на близьку менi з дитинства стоградусну, виявилось,