Лоліта

гримаса блаженства, ба тiльки перетворена на щось потворне в перекладi на

чоловiчий кшталт. А крiм того менi стало ясно, що дiвчинка, моя дiвчинка,

знаючи, що вiн її позирає, насолоджується його хтивим поглядом i на позiр

йому скаче й радiє, - мерзенна, кохана повiйка! Кинувшись за м'ячем i не

впiймавши його, вона повалилась на спину, шалено працюючи в повiтрi

нечемними, молодими ногами; зi свого мiсця я вiдчув мускус її збудження; й

тут, скам'янiвши вiд священної огиди, я побачив, як мужчина прикрив очi,

оголив рiвнi, огидно-маленькi зуби й притулився до дерева, в лиштвi якого

цiла зграя плямистих прiапiв зайшлась в дрижаннi. Одразу по цьому сталась

незвичайна метаморфоза. Вiн вже був не сатир, а мiй надзвичайно зичливий i

глупий швейцарський дядько - той Густав Трапп, вкотре згаданий мною, який

був намагався нейтралiзувати запiй (лупив пиво, змiшане з молоком, свинюка)

тим, що завзятим штангiстом пiдiймав тягарi, хитаючись i пихкаючи, на березi

озера, в старомодному купальному костюмi, хвацько спущеному з одного плеча.

Теперiшнiй Трапп помiтив мене здаля й, розтираючи потилицю натягнутим мiж

руками рушником, з удаваним недбальством пiшов по напрямку до басейну. Й,

неначе згасло сонце, що осявало її гру, Лолiта притихла й неквапно пiднялася

з землi, негуючи м'ячик, який тер'єр зручно поклав проти неї. Хто може

сказати, якi глибокi образи ми завдаємо собацi тим, що припиняємо боркання!

Я почав казати щось, та раптом сiв на траву з цiлком неймовiрним болем у