Лоліта

користуються з моєї дивної позицiї до закону. Згадую, я наспiвував щось,

тамуючи панiку. Менi навiть вдалося спродукувати теорiю, що пояснювала

пiдроблений виклик з "Бурдолея"... Та якщо я не мiг не думати про Траппа, як

я не думав про недавнi свої конвульсiї на газонi в Чампiонi, я нiяк не мiг

примиритись з iншою мукою: знати, що Лолiта так близька й разом з цим так

гiрко недосяжна, i так кохати її, так кохати саме напередоднi нової ери,

коли за моїм волховським пiдрахунком вона б мала припинити бути нiмфеткою,

припинити терзати мене...

В Ельфiнстонi доля пiдготувала менi додатковий, гидкий i цiлком зайвий

клопiт. Моя дiвчинка була якась журна й небалакуча протягом останнього

перегону - двiстi миль по горах, неспотворених анi димно-сiрими нишпорками,

анi спритнярами, що зиґзаґоподiбно метляли. Вона ледь поглянула на

славнозвiсну, дивного вигляду, гарно жеврiючу скелю, ту саму, яка виступом

нависала над горами й прислужилась трамплiном для стрибка в Нiрвану

темпераментнiй актрисi. Мiсто було нещодавно вiдновлене або перебудоване,

посеред пласкої долини на висотi семи тисяч футiв над рiвнем моря; менi

хотiлось, щоб воно скоро набридло Лолiтi; ми покотили б у Пiвденну Каролiну,

прямуючи до Мексиканського кордону, до казкових заток, до сагуарових пустель

i фата-морган. Хосе Лiзачовендоа, в вiдомому романi Мерiме, збирався повезти

свою Кармен в Etats Unis. Я уявив собi мексиканське тенiсне змагання, в