Лоліта

собакою, а я стояв поруч, в халатi, i вже не звав її; та раптом щось в узорi

її рухiв уразило мене... вона кидалась туди-сюди в своїх ацтеково-червоних

плавках й бюстгальтерчику, й було щось наче захват, ледь не безумство в її

спритнярствi, щось багато бiльше нiж проста радiсть. Навiть собака був

спантеличений її перебiльшеним святкуванням. Я поглянув навколо й тихо

поклав руку на груди. Бiрюзовий басейн за терасою вже був не там, а в моїй

груднiй клiтинi, й мої органи плавали в ньому, як плавають людськi

випорожнення в блакитнiй морськiй водi вздовж надбережжя в Нiццi. Один з

купальцiв вiдiйшов од басейну й, вполовину прихований павинячою тiнню

лиштви, завмер, тримаючись за кiнцi рушника, накинутого на нього, й янтарним

поглядом стежачи за Лолiтою. Так вiн стояв, закамуфльований свiтлотiнню,

викривлений ягуарними блисками й замаскований власною голизною; вологе чорне

волосся - точнiше, рештки волосся - прилипли до його круглого черепа, вусики

над червоною губою здавались вологою плямкою, шерсть на грудях ширилась

двокрилим трофеєм, пульсував пуп, яскравi бризки стiкали по лахматих

лядвинах, тiснi, вологi, чорнi купальнi трусики ледве не лупались вiд

здорової сили там, де випнутим обрисом позначалась здоровезна калита, круто

пiдтягнута вгору й товстим щитом прикладена до всторченого знаряддя сатира.

Й допоки я зорив на його кругле, горiхо-брунатне обличчя, то мене осяяло, що

от впiзнав його по вiдображенню в ньому образу моєї доньки, - це була така ж