Лоліта

прекрасний iталiйський янгол - серед трьох огидних калiк фламандської школи.

Один з них, її партнер, мiняючись з нею сторонами, блазнiвським жестом

хляснув її по заду ракетою. В нього була навдивовижу кругла голова, його

брунатнi штани зовсiм не пасували до тенiсу. Запала нiякова мить - вiн

побачив мене на сходах i, вiдкинувши ракету - мою ракету - став дертись по

крутому газону, що вiдокремлював тенiс вiд бульвару. Вiн трусив п'ястями й

лiктями, навмисно комiчно зображаючи птаха з недорозвиненими крилами, й

видерся так, на кривих ногах, до вулицi, де його чекало димчасте сiре авто.

Наступної хвилини й вiн i сiрий серпанок щезли. Коли я зiйшов до корту,

полишена трiйця вже збирала й розглядала м'ячi, сортуючи їх: я вранцi купив

пiвдюжини нових; на чужих були доморобнi вiдзначки кривавого кольору.

"Прошу, мiстере Мiд, хто був цей добродiй?"

Спершу Бiлль, далi Фей з дуже серйозним виглядом вiдмовно похитали

головою.

"Уявiть собi", пояснила Фей, "якийсь недоречний нахаба приєднався до

нас, щоб добрати другу пару. Чи не так, Доллi?"

Вона вже була для них Доллi. Держак моєї ракети все ще був мерзотно

теплим на дотик. Перед тим як пiднятись в готель, я завiв її в вузьку

алейку, напiвзарослу духмяним чагарником в сизих квiтах, i вже збирався дати

волю назрiлим риданням, - збирався благати її, зачаровану, байдужу, щоб вона