Лоліта

залишив Лолiту в посереднiх руках, та байдуже. Буду, звичайно, боротись.

Люто боротись. Краще все знищити, нiж вiд неї вiдмовитись. Так, дiйсно,

крутуватi сходи.

В бюро готелю горбоносий чоловiк з вельми темним, думаю, минулим, яке

варто було б розстежити, передав менi повiдомлення, написане його рукою.

Мiжмiська лiнiя мене-таки не дочекалася. В записцi йшлося: "Мiстере Гумберт.

Дзвонила директорка Бурдалейської (так!) школи. Лiтнiй номер: Бурдолей

2-82-82. Будь ласка подзвонiть їй негайно. Надзвичайно важлива справа".

Я склав своє довге тiло в телефонну будку, прийняв пiгулку й упродовж

десяти хвилин бився з почварами примарного простору. Поступово налагодився

деякий квартет; сопрано: такого номера немає в Бердслеї; альт: мiс Пратт

поїхала в Англiю; тенор: Бердслейська школа не дзвонила; бас: дзвонити вона

не могла, бо все одно нiхто не знав, що в цей саме день я буду саме в цьому

колорадському готелi. Боляче вражений мною горбоносий службовець люб'язно

погодився з'ясувати, чи викликали мене взагалi з "Бурдолея". Виявилось - не

викликали. Ймовiрно, якийсь мiсцевий пустун набрав номер i дременув. Я

подякував службовцю. Вiн вiдповiв: нема за що. Побував у дзюрчливому пiсуарi

й зарядившись у барi, я пустився в зворотну путь. З першої ж тераси я

побачив наш корт: вiн бачився дитячою грифельною дошкою завбiльшки - погано

витертою. Золотиста Лолiта брала участь у грi змiшаних пар. Вона рухалась як