Лоліта

француза Деклюжi або бельгiйця Бормана - старих його друзiв й великих

чемпiонiв), завдав би Лолiтi чимало труднощiв, якби я захотiв їх завдати. Та

хто би наважився збентежити цю яснооку ясочку? Чи я згадав десь, що її гола

рука була вiдзначена осiмкою прищеплення вiд вiспи? Що їй було лишень

чотирнадцять рокiв?

Допитливий метелик, пiрнувши, тихо пролетiв мiж нами.

Раптом бачу - звiдки їм взятись, з'являються двоє в тенiсних трусиках:

рудий чоловiк, рокiв на вiсiм молодший за мене, з обпеченими на сонцi

малиновими гомiлками; й доволi матова брюнеточка, на два десь роки старша за

Лолiту, з примхливим ротом i жорстоким поглядом. Як це звичайно буває в

старанних новачкiв, їхнi ракети були в чохлах i рамах, i несли вони їх не

так, як носиш природнi й зручнi подовження декотрих спецiалiзованих м'язiв,

а наче це були молотища, мушкетони, коловороти або мої власнi смачнi,

громiздкi грiхи. Трохи безцеремонно всiвшись бiля мого дорогоцiнного в

певному сенсi пiджака на лавицю збоку вiд майданчика, вони взялись вельми

гучноголосно вихваляти низку ударiв, яка складалася з ледь не п'ятдесяти

обмiнiв, якi Лолiта невинно допомогла менi доглянути та пiдтримати, поки

розрив у серiї не змусив її видати стогiн при видi того, як її смеш пiшов за

межу, пiсля чого вона на мить заклякла, знесилена смiхом - золота моя

комашка!