Лоліта

пiдстрибку її м'яча.

Мене змушує стогнати вiд образи думка, що я мiг так легко увiчнити усi

цi чарiвнi узори, закарбувавши їх на целулоїдовiй плiвцi. Наскiльки б вони

були бiльшими нiж тi моментальнi знiмки, якi я (безумець!) спалив! Її смеш

вiдносився до її сервiсу, як вiдноситься секстет до октету в сонетi, адже її

натренували, мою звабу, негайно подрiбцювати до сiтки на яскравих, спритних,

у бiлому взуттi нiжках. Нiхто б не мiг сказати, що краще в неї виходить -

драйв справа чи драйв злiва: один був дзеркальним вiдображенням iншого, - й

менi в самих череслах i досi поколює вiд пiстолетної пальби цих ударiв,

котрим вторили чiтке вiдлуння й вигуки Електри. Одною з перлин гри Доллi був

короткий удар з напiвзлету, якому великий Нед Лiтам навчив її в Калiфорнiї.

Вона вибрала сцену проти плавання i плавання перед тенiсом; все ж я

стверджую, що якби я не пiдломив у нiй чогось (в той час я не розумiв

цього!), її iдеальний стиль сполучався б з волею до звитяги, й вона б

розвинулась у справжню чемпiонку. Долорес, з двома ракетами пiд пахвою в

Вiмбльдонi (1952), Долорес на рекламi цигарок "Дромадер" (1960), Долорес,

граюча чемпiонку тенiсу в кiнодрамi (1962). Долорес та її сивий, сумирний,

притихлий чоловiк, колишнiй її тренер, старенький Гумберт (2000).

Жодної не iснувало лукавинки в її манерi грати - якщо, однак, не брати

за фiнту нiмфетки веселу байдужiсть до результату гри. Вона, така жорстка й