Лоліта

лоскоту фавна; сплячого незнайомця; власного батька".

Та до чого ж зваблива бувала вона, i при навiюваннi цих нiжних чарiв, i

при мрiйливому виконаннi iнших чарiвних обов'язкiв! Крiм того, iнодi, в

особливо заповзятливi бердслейськi ночi, я обiцяв їй яке-небудь задоволення

або дарунок, якщо вона попрацює для мене, й хоча її рутиннi стрибки з

розкиненими ногами не стiльки нагадували млоснi й разом з тим незугарнi рухи

паризьких petats rats, скiльки стрибки тих голоногих дiвчин в коротеньких

спiдницях i товстих светрах, якi зорганiзованими зойками й гiмнастичним

шаленством наснажують студентiв, граючих в американське регбi, все ж ритмiка

її не зовсiм ще розвинених членiв вкрай подобалась менi. Та все це було

нiчим, в порiвняннi з невимовним свербiжом насолоди, який я зазнав вiд її

тенiсної гри: можу тiльки сказати, що то було дражливе, маревне вiдчуття

якогось повисання на самому скраї - нi, не безоднi, а неземної гармонiї,

неземної сяйностi.

Попри старий вiк, вона бiльш нiж будь-коли була нiмфеткою в своєму

бiлому тенiсному одязi, з абрикосовою засмагою на руках i ногах. Крилатi

засiдателi! Нiякого потойбiчного свiту не приймаю, якщо в ньому не з'явиться

Лолiта в тому виглядi, в якому вона була тодi, на колорадському курортi мiж

Сноу та Ельфiнстоном - i, будь-ласка, щоб усе було так само правильно, як

тодi: широкi, бiлi хлоп'ячi трусики, вузенька талiя, абрикосовий голий