Лоліта

уперлась витягнутою ногою в приладну дошку. Я вилiз, оглянув праве заднє

колесо. Нижня половина нещасної шини прибрала огидно прямокутну форму. Трапп

зупинився в п'ятдесяти ярдах позаду нас. На цiй вiдстанi обличчя його було

лише сальною плямою, ба пляма смiялась. Я вирiшив скористатись випадком i

попрямував до нього - з блискучою iдеєю позичити в нього пiдойму, хоч у мене

була своя. Вiн трохи позадкував. Я боляче перечепився об камiнь - i

утворилась атмосфера повального радiння. Тут колосальна вантажiвка виросла

за машиною Траппа i з гуркотом проїхала повз мене, ба далi я почув, як вона

судомно гуркнула. Я мимохiть обернувся - й побачив, що моє авто повiльно

уповзає. Здаля я добачив голiвку Лолiти, яка кумедно сидiла за кермом,

причому мотор працював, хоч я пам'ятав, що вимикнув його.

За короткий, повний трепету промiжок часу, потрiбний менi, щоб добiгти

до хлюпотливої й нарештi зупиненої машини, я встиг подумати, що протягом

двох рокiв моя комашка мала цiлковиту можливiсть добрати елементарних знань

в галузi керування автомобiлем. З шаленим ривком я вiдкрив дверку. Менi було

пекельно ясно, що вона пустила мотор, щоб вiдтягнути мене вiд пана Траппа.

Втiм, цей фортель виявився непотрiбним, адже, поки я здоганяв її, Трапп

круто повернув серед дороги й укотив. Я посидiв, вiдсапнувся. Лолiта

спитала, чи я не подякую їй за те, що вона так спритно загальмувала, коли

авто раптом поїхало пiд ухил. Не отримавши вiдповiдi, вона занурилась у