Лоліта

штату, сумiжного з тим, де був Бердслей.

Я нiчого не сказав. Я сунув блокнот знов у вiддiлення, захлопнув

кришку, й ми виїхали з Уейса. Лолiта, мiж тим, схопила з заднього сидiння

новi комiкси i в бiлiй своїй блузцi, брижанiй вiтром, висунувши в вiкно

правий коричневий лiкоть, заглибилась у пригоди чергового бевзя. Вiд'їхавши

милi на чотири вiд Уейса, я завернув у пiстряву тiнь пляцiвки для пiкнiкiв,

де ранок звалив свiй сонячний бруд на пустий стiл; Лолiта, забравши погляд

вiд журнальчика, подивилась на мене з напiвусмiхом здивування, й не кажучи й

слова, я навiдмах дав їй здоровезного ляпаса, який смачно впав на її теплу

тверду маленьку вилицю.

А за тим - розкаяння, пронозлива втiха покутних ридань, плазування

любовi, безнадiйнiсть чуттєвого примирення... В оксамитовiй темрявi ночi, в

мотелi "Мiрана" (Мiрана!), я цiлував жовтуватi пiдошви її довгопалих нiжок,

- я дiйшов до останнiх принижень i жертв... Та все це було нi до чого. Ми

обидвоє були приреченi. Та скоро менi довелось вступити в нове коло

пекельних тортур.

Коли ми залишали Уейс, на однiй з крайнiх вулиць... Ах, можу

присягнути, що це не було маячiнням. На цiй крайнiй вулицi я мигцем побачив

знайомий вишневий Як з вiдкидним верхом, або ж його тотожний двiйник.

Замiсть Траппа, там сидiло четверо або п'ятеро гучних акторських типiв,