Лоліта

представникiв кiлькох статей - та я нiчого не сказав. Пiсля ж виїзду з Уейса

намалювалось щось зовсiм iнше. Спершу, протягом одного-двох днiв, я

насолоджувався тiєю внутрiшньою впевненiстю, з якою я сам собi казав, що нi

тепер, нi колись нiхто за нами не слiдував; а за тим менi стало огидливо

ясно, що Трапп перемiнив тактику й далi їде за нами, та вже в iнших,

позичених возах.

Дiйсний Протей великого шляху, вiн з приголомшливою легкiстю

перескакував з одного типу авта в iнший. Такий спосiб пересування передбачає

iснування гаражних пунктiв, спецiалiзованих на постачаннi "перекладних

возiв", та я нiколи не мiг точно визначити мiсцезнаходження цих станцiй.

Спершу вiн нiбито обирав шевролетову породу - почав з вiдкритого воза барви

"Коледж Крем", перейшов на маленький седан ("Голубий Горизонт"), а потiм

долиняв до таких вiдтiнкiв як "Сивий Прибiй" i "Сплавний Сухостiй". За тим

вiн звернувся до iнших марок i знов пройшов через тьмяну райдугу комерцiйних

фарб, змушуючи мене розбиратись, наприклад, у тонкiй вiдмiнностi мiж моїм

"замрiйно-синiм" Iкаром i його "гiрськосинiм" Ольдсмобiлем. Сiрий тон, утiм,

зостався його улюбленим захисним кольором i в пекельних кошмарах я марно,

бувало, силився правильно розсортувати такi примарнi вiдтiнки як "Сiрий

Вовк" Крайслера, "Сiрий Шовк" Шевролета, "Сiрий Париж" Доджа...

Потреба постiйно виглядувати його вусики й вiдкритий комiр - або його