Лоліта

Я рвiйно обернувся й струснув з вилоги руку, яку вона на неї поклала з

боязким i глупим усмiхом.

"Сiдай в машину", сказав я.

Послухалась; я-бо далi ходив назад i вперед по тротуару, долаючи

невимовнi думки й силячись вiднайти який-небудь спосiб пiдступитись до

зрадницi.

Трохи згодом, вона вийшла з авта й долучилась до мене. Прислухаючись

крiзь муляву, я поступово настроїв приймач Ел-О.

Вочевидь, вона пояснювала менi, що спiткала знайому дiвчинку.

"Насправдi? Кого ж саме?"

"Дiвчинку з Бердслея".

"Гаразд. Я знаю iмена всiх твоїх спокласниць. Почнемо з початку: Алiса

Адамс?"

"Нi - не з того класу".

"Гаразд. Я маю з собою повний перелiк учениць твоєї школи. Iм'я, будь

ласка".

"Вона не вчилась у нас. Просто жила в мiстi".

"Гаразд. Я прихопив з собою i бердслейську адресну книгу. Ми в нiй

знайдемо всiх Браунiв i Смiтiв".

"Я знаю тiльки її перше iм'я".