Лоліта

скромний "грiм за сценою". Ах, мiй боже, як плине життя! Тепер, коли все

скiнчилося - школа, спектакль, моя iсторiя з Роєм, вагiтнiсть мами (нажаль,

дитина довго не прожила), все це здається таким колишнiм, хоча насправдi я

все ще вiдчуваю лоскiт гриму на обличчi.

По снiданку мене вiдвозять у Новий Йорк, i навряд чи менi вдасться так

влаштуватися, щоб не їхати з батьками в Європу. Маю для тебе ще гiршу

вiстку, Доллi-Ло! Не знаю, чи вернешся ти в Бердслей, та якщо вернешся,

мене, можливо, там не буде. Про один мiй роман ти знаєш, про iнший ти тiльки

думаєш, що знаєш - та хоч би там як, мiй батько втрутився й хоче, щоб я

поїхала вчитись у Париж на один рiк, поки вiн сам буде там, адже я

удостоїлась фулбрайтiвської стипендiї.

Як i очiкувалось, бiдний поет збився в третiй сценi, в тому мiсцi, де я

завше спотикалась - на цих кепських вiршах. Пам'ятаєш?

Хай скаже озеро коханцевi хiмени

Що взять: нудьгу, чи зраду - тиху, чемну.

Я тут пiдкреслила спотички. Завидна тиша!

Та веди себе добре, дiвчинонько! Твiй поет шле найщирiший привiт тобi i

вельми ґречний привiт твоєму батечку.

Твоя Мона.

P.S. Через тi справи, якi я усправила i в якi мiй батько втрутився, так