Лоліта

хлiба, був атакований iншим i загубив дрiбку.

Коли пiсля кiлькох хмурних зупинок й умисних петлянь, я вернув на шосе,

моєї тiнi нiде не було видно.

Лолiта презирливо фуркнула й вiдказала: "Якщо вiн сищик, як було глупо

його збутись".

"Менi тепер становище бачиться в iншому свiтлi", - вiдповiв я.

"Ти перевiрив би своє... свiтлосприйняття... якби зостався в контактi з

ним, мiй коштовний татко", проказала Лолiта, звиваючись у кiльцях власного

сарказму.

"Який-бо ти пiдлий", додала вона звичайним голосом.

Ми провели похмуру нiч у прегидкому мотелi пiд широкошумним дощем, i

прямо-таки допотопних перунах, якi без упину гримiли над нами.

"Я не панi й не люблю громовиць", дивно висловилась Лолiта, припавши до

мене, нажаль, тому тiльки, що хворобливо лякалась гроз.

Ранковий снiданок ми їли в мiстi Ана, нас. 1001 ос.

"Судячи з одиницi", зазначив я, "наш кабанятко вже тут ось".

"Твiй гумор", сказала Лолiта, "є досить вельмипотiшний, дорогоцiнний

татко".

На той час ми вже доїхали до полинного степу, i я був нагороджений

парою днинок прекрасного спокою (йолопе, казав я собi, адже все добре, ця