Лоліта

знайомий менi сенбернар сторожив велосипед своєї господинi, а поряд вагiтна

молодиця, всадивши зацiпенiле вiд блаженства немовля на гойдалку,

поколихувала його, натомiсть ревнивий малюк рокiв двох або трьох все заважав

їй, прагнучи штовхнути або потягнути дошку гойдалки; скiнчилось тим, що

дошка збила його з нiг, i вiн заревiв, лежачи навзнаки на травичцi, а мати й

далi нiжно всмiхалась нi тому нi iншому з народжених уже дiтей. Я пригадую

так ясно цi дрiбнi деталi тому, ймовiрно, що менi довелось так ґрунтовно

перевiрити свої враження за деяку вже мить; та й крiм того, щось у менi

залишалось напоготовi з самого того жахливого вечора в Бердслеї. Я тепер не

давав розрадити себе доброму настроєвi, призведеному прогулянкою, - вiтерцю

раннього лiта, що обвiвав менi потилицю, пружинистому скрипу сирої жорстви

пiд ногою, ласому шматочку, висмоктаному нарештi з дуплястого зуба й навiть

комфортабельнiй важкостi покупок, якi, втiм, менi не годилося б носити через

серцеву недугу; та навiть нещасний цей насос мiй орудив, здавалось, рiвно, i

я вiдчув себе adolori d'amoureuse langueur, коли нарештi добрiв до котеджу,

де залишив мою Долорес.

На мiй подив я знайшов її вдягненою. Вона сидiла на краю лiжка в синiх

полотняних штанах i вчорашнiй майцi й дивилась на мене, нiби не зовсiм

упiзнавала. М'який обрис її маленьких грудей був вiдверто пiдкреслений, анiж

прихований, бганiстю трикотажної тканини, й ця вiдвертiсть одразу збурила