Лоліта

приголомшений, коли вiн нарештi вказав на обрамовану фотографiю посеред

старих потьмянiлих пляшечок, i я зрозумiв, що зображений на нiй вусатий

молодий спортсмен ось уже тридцять рокiв як мертвий.

Я випив чашку кави, гарячої та несмачної, купив кетяг бананiв для моєї

мавпочки й провiв ще хвилин десять у харчовiй крамницi. Збiгло лиш пiвтори

десь години, - й ось крихiтний пiлiгрим Гум-Гум з'явився знов на дорозi, що

вела назад до Каштанового Двору.

Дiвчинка, бачена мною на шляху до мiста, тепер зникла за громаддям

бiлизни, помагаючи прибирати кабiнки кривому телепню, чия велика голова й

грубi риси нагадували менi так званого "бертольда", одного з типiв

iталiйського балагана. Було на нашому Каштановому Кряжi з дюжину цих

будиночкiв, розпадисто й зглядно розташованих серед рясної зеленi. Зараз,

опiвднi, бiльшiсть з них, пiд фiнальний грюк своїх пружних, самозахляпливих

дверей, вже збулась пожильцiв. Древня, зовсiм висохла вiд старостi, пара в

автi зовсiм нової конструкцiї обережно виповзла з одного з сумiжних з кожним

котеджем гаражiв; з iншого такого ж гаражика доволi непристойно стирчав

червоний перед спортивної машини; а ближче до нашого котеджу, красивий,

мiцно збудований молодик з чорним коком i синiми очима складав у шарабанний

автомобiль портативний холодильник. Чомусь вiн подивився на мене з непевним

посмiхом. Насупроти, посеред газону, пiд гiллястою тiнню пишних дерев, вже