Лоліта

iлюстрованих журналiв, i що пiсля ленчу, якщо їй буде краще, поїдемо далi,

вже прямо на захiд. Маю сказати, що вона була дуже нiжною й млосною та що їй

"нестямно баглося" свiжих фруктiв, отже я вирiшив пiти в центр Касбiма за

якоюсь смачною пiкнiковою поживою. Наш крихiтний котедж стояв на лiсистiй

вершинi пагорба: з вiконця виднiла дорога, що звивисто йшла вниз i за тим

тягнулась прямою, як продiл, рисою мiж двома рядами каштанiв до чудовного

мiстечка, яке здавалось навдивовижу чiтким та ляльковим в чистiй вранiшнiй

далинi; можна було побачити ельфоподiбну дiвчинку на бабкоподiбному

велосипедi й поряд непропорцiйно великого пса - все це так ясно-ясно, як тi

прочани та мули, чиє просування вгору по звивистим, блiдим як вiск, дорогам

бачиш на старих картинах з синюватими горбами та червоними людьми. Маю

європейський поклик до пiшого просування, коли є можливiсть забути авто, й

тому я не поспiшаючи став спускатись по дорозi й за деякий час стрiнув

обiцяну велосипедистку - яка, втiм, постала негарною, пухлявенькою дiвчинкою

з косицями, в супроводi величного сенбернара з очницями мов велетнi бархатнi

фiалки. В Касбiмi дуже старий перукар дуже погано пiдстриг мене: вiн все

торочив про якогось свого сина-бейсболiста й на кожну губну приголосну

плював менi в шию. Час вiд часу вiн витирав окуляри об моє покривало або

переривав роботу дряхло-скрегiтливих ножицiв, щоб демонструвати пожовклi

газетнi вирiзки; я звертав на це так мало уваги, що був просто