Лоліта

Виявилось, що клозет був зайнятий, i вона перейшла за поперечну вулицю до

наступного гаража - пiд знаком Мушлi. Там надпис казав: "Ми пишаємось нашими

туалетними кiмнатами, так само чистими, як у вас вдома. Картки з уже

наклеєними марками приготованi для ваших коментарiв". Але виходок був без

карток, без мила, без будь-чого. Без коментарiв.

Того дня чи наступного, пiсля доволi нудного просування повз дiлянки

щiльно засiяної землi, ми докотились до чарiвливого мiстечка Касбiм i при

в'їздi в нього зупинились на нiч в мотелi "Каштановий Двiр": гарнi

будиночки, барвний газон, каштани, яблуня, стара гойдалка - й дивовижний

захiд сонця, на який зморене дитя навiть не глянуло. Їй хтiлось проїхати

через Касбiм, тому що вiн був лише за тридцять миль на пiвнiч вiд її рiдного

мiста, та наступного ранку, вона нiбито втратила всяку цiкавiсть до того,

щоб поглянути на тротуар, де грала в класи п'ять рокiв тому. З очевидних

причин я побоювався цiєї побiчної поїздки, хоч ми i домовились не звертати

на себе увагу - не виходити з машини й не вiдвiдувати старих її друзiв. Тому

мене потiшило, що вона скасувала свiй проект, та моє полегшення ятрила

думка, що якби вона вiдчувала, що я досi перебуваю в тогорiчному жаху вiд

ностальгiчних можливостей Пiскi, то так легко б вiд нього не вiдмовилась.

Коли я згадав про це з зiтханням, вона зiтхнула також, i тужливо сказала, що

"кисло" ся почуває - а тому зазначила, що зостанеться в лiжку з купою