Лоліта

"Ми хочемо, щоб ви почувалися в нас як удома. Перед вашим прибуттям був

зроблений повний (пiдкреслено) iнвентар. Номер вашого авта в нас

занотований. Користуйтесь гарячою водою помiрно. Ми зберiгаємо собi право

виселити без попередження всяку небажану особу. Не кладiть жодного

(пiдкреслено) непотребу в унiтаз. Красно дякуємо. Приїжджайте знов.

Дирекцiя. Постскриптум: Ми вважаємо наших клiєнтiв Найкращими Людьми в

Свiтi".

В цих страшних мiсцях два лiжка коштували нам десять доларiв за нiч.

Мухи ставали в чергу на зовнiшньому боцi дверей i вдало пробирались

всередину, тiльки-но дверi вiдчинялись. Порох наших попередникiв дотлiвав у

попiльницях, жiноча волосина була на перинi, в сусiдньому номерi хтось

усечутно вiшав пiджак в лунку стiнну шафу, вiшаки були хитрувато прикрученi

до поперечин дротом проти крадiйства, й - остання зневага - картини над

дружнiм постiллям були iдентичними близнюками. Я помiтив, мiж iншим,

перемiну в комерцiйнiй модi. Намiчалась тенденцiя в котеджiв поєднуватися й

утворювати поступово цiльний караван-сарай, та ще наростав i другенький

поверх, мiж тим як внизу видовбувався хол, i ваше авто вже не стояло при

дверях вашого номера, а вiдправлялось в комунальний гараж, i мотель

преспокiйно вертався до образу й подоби доброго старого готелю третього

розряду.