Лоліта

тiєї грiзної смiливостi, яку вiн потiм став виказувати в iншiй галузi?), i я

провiв марудну годину, поки добився нiчиєї. Вiн допив свiй коньяк i, трохи

згодом, пiшов перехильцем, задоволений результатом (mon pauvre ami, je ne

vous ai jamais revu et quoiqui'il y ait bien peu de chance que vous voyiez

mon livre, permettez-moi de vous dire que vous serre la main bien

cordialement, et que toutes mes fillettes vous saluent). Я знайшов Долорес

Гейз за кухонним столом, яка лигала клин торта й не вiдривала очей вiд

аркуша з роллю. Вона пiдняла їх на зустрiч моєму погляду, - в них була якась

небесна порожнеча. Коли я заявив їй про своє вiдкриття, вона лишилась

напрочуд спокiйною й тiльки сказала d'un petit air faussement contrit, що

вона, звичайно, дуже капосна дiвчинка, та було цiлком неможливо противитися

спокусi, й ось вона витратила цi години музики - о читачу! - на те, щоби

розучувати з Моною в мiському парку чарiвно-лiсовi сцени п'єси. Я сказав:

"Пречудово", й покрокував до телефону. Матiр Мони вiдповiла: "так, вона

вдома" i, з материнським нейтральним ввiчливо-радiсним смiшком вiддалилась,

горлаючи вже за сценою: "Тебе просить Рой", i за хвилину пiдшелеснула Мона й

одразу ж, низьким, монотонним, та не позбавленим ласкавостi голосом, взялась

гудити Роя через якусь-там ним зроблену або сказану капость, i я урвав її, i

ось уже Мона, спокiйно переключившись, говорила своїм смиреннiшим,

найсексуальнiшим контральто: "так, сер", "звiсно, сер", "Я одна винна, сер,