Лоліта

ступнi, одну вище, другу нижче, на нерухомих педалях й забувши одну руку на

колiнi, не прикритому ситцевою спiдницею.

14.

Оскiльки йшлося, що музика пов'язана з захопленням балетом та сценою, я

дозволив Лолiтi брати уроки рояля з мiс Ламперер (як ми, знавцi Флобера,

можемо її для зручностi називати), до бiлого з блакитними вiконницями

будиночка якої, за двi милi вiд Бердслея, Лолiта котила двiчi на тиждень.

Якось, у п'ятницю вечором, в останнiх числах травня (й близько тижня пiсля

тiєї особливої репетицiї, на яку, як i на iншi, я не був допущений),

задзвонив телефон у кабiнетi, де я скiнчав пiдчищати королiвський фланг

Гастона, й голос мiс Ламперер спитав, чи приїде моя Емма - тобто Лолiта -

наступного вiвторка: вона пропустила два уроки поспiль - минулий вiвторок i

тепер. Я сказав: "так, звичайно, приїде -" й вiв далi гру. Як легко повiрить

читач, мої здiбностi тепер похитнулись i через два-три ходи я раптом

помiтив, крiзь муляву позашахового страждання, що Гастон - хiд був його -

може заволодiти моїм ферзем; вiн це помiтив також, та прочуваючи пастку з

боку коверзястого противника, довго не наважувався, i вiддувався, i сопiв, i

трусив брилами, й навiть зиркав на мене тишком, непевно пiдсуваючи й знов

прибираючи пухлi, зiбранi в жмутик пальцi - безумно хотiв узяти цю соковиту

штуку, але не смiв - i зненацька вхопив її (чи не навчив його цей випадок