Лоліта

потiм, переконавшись в моєму рiшеннi вiдiйти, зажадала "son argent". Дверi

вглиб кiмнати розкрилися, й два чолов'яги, виступивши з кухнi, приєднались

до спору. Були вони якоїсь кривої будови, голошиї, чорнявi; один з них був у

темних окулярах. Маленький хлопчик та замурзане кривоноге немовля замаячили

десь за ними. З нахабною логiчнiстю, притаманною жахам, розлючена звiдниця,

вказавши на мужчину в окулярах, заявила, що вiн ранiше служив у полiцiї - а

тому краще, мовляв, труснути калитою. Я пiдiйшов до Марiї (адже таким було

її зоряне iм'я), котра на той час преспокiйно переправила свої важкi ляжки

зi стiльця в спальнi на табурет за кухонним столом, щоб там знову взятись за

суп, а немовля тим часом пiдняло з пiдлоги їй належну ляльку. В тужливому

запалi, що надавав певного драматизму моєму недоладному жестовi, я сунув

грошi в її нiякову руку. Вона здала свiй дар екс-сищиковi, й менi дали

дозвiл вiддалитись.

7.

Я не знаю, чи був альбом свахи додатковою ланкою в ромашковiй гiрляндi

долi - та хоч би там як, - невдовзi по тому я намислив одружитись. Я утямив,

що рiвне життя, домашнiй харч, усi звичаї шлюбного побуту, профiлактична

одноманiтнiсть лiжкової дiяльностi i - як знати - майбутнє зростання деяких

моральних цнот, деяких чисто духовних ерзацiв, могли б допомогти менi - якщо

не позбутись ганебних та шкiдливих покликiв, то принаймнi чемно з ними