Лоліта

оголошенням в непристойному журнальчику я опинився одного дiєсприятливого

дня, у конторi певної M-lle Edith, яка почала з того, що запропонувала менi

обрати собi супутницю життя в зiбраннi доволi формальних фотографiй у доволi

засмальцьованому альбомi ("Regardez-moi cette belle brune?" - вже у

весiльнiй сукнi ). Коли ж я вiдштовхнув альбом, й незграбно, iз зусиллям,

висловив свою злодiйську мрiю, вона подивилась на мене, нiби збираючись мене

прогнати. Одначе, поцiкавившись, чи багато я готовий покласти, вона зволила

обiцяти познайомити мене з особою, котра "здатна була б владнати справу".

Наступного дня астматична жiнка, розфарбована, гомiнлива, просякнута

часником, з майже фарсовою провансальською говiркою й чорними вусами над

лiловою губою, повела мене до свого власного, вочевидь, помешкання й там,

наперед долучивши гучне цмокання до зiбраних жмутиком кiнчикiв пальцiв, щоб

пiдкреслити якiсть свого сласного як ружанець товару, еатрально вiдгорнула

фiранку, за якою вiдкрилась половина, що слугувала за всiма ознаками

спальнею для численної та невибагливої родини; та на сценi в той час нiкого

не було, окрiм потворно вгодованої, смуглої, вiдразливо негарної дiвчини

рокiв принаймнi п'ятнадцяти, iз малиновими стрiчками у важких чорних косах,

котра сидiла на стiльцi й жартома пестила голомозу ляльку. Коли я вiдмовно

похитав головою й спробував вибратися з пастки, звiдниця, прискорено

лопочучи, почала стягувати брудно-сiру куфайку з бюста молодої велетки, а