Лоліта

рукомийника, та я сказав, що це дрiбницi, самi дрiбницi. Зi своїм

пiдстриженим темним волоссям, свiтло-сiрим поглядом та блiдою шкiрою вона

була винятково привабна. Стегна її були не ширшi нiж у хлопчика, що сiв

навпочiпки. Поза тим, я без вагання стверджуватиму (i ось чому я так вдячно

дляю це перебування з маленькою Монiкою в серпанково-сiрiй келiї спогаду),

що серед тих вiсiмдесяти або дев'ятдесяти шльондр, якi в рiзний час на моє

прохання займалися мною, вона була єдиною, що дала менi укол iстинної

насолоди. "Il tait malin, celui qui a invent ce trucl ", люб'язно

зауважила вона й вернула в зодягнений стан з тою високого стилю спритнiстю,

з якою з нього вийшла.

Я спитав, чи не дасть вона менi ще одного, бiльш iстотного побачення в

той же вечiр, й вона обiцяла зустрiти мене бiля нарiжної кав'ярнi, додавши,

що впродовж усього свого короткого життя нiколи ще нiкого не обдурила. Я не

мiг утриматись, щоб не сказати їй, яка ж вона гарненька, на що вона

вiдказала скромно: "Tu es b'en gentil de dire a", а потiм, вловивши те, що

я вловив сам у дзеркалi, яке вiдбивало наш тiсний Едем, а саме жахливу

гримасу нiжностi, яка скорчила менi рота, догiдлива Монiка (о, вона

безсумнiвно була свого часу нiмфеткою) схотiла довiдатись, чи не стерти їй,

avant qu'on se couche, нашарок фарби з губ на випадок, якщо я захочу

поцiлувати її. Авжеж, захочу. З нею я дав собi волю в бiльшому ступенi, нiж