Лоліта

прибиральницi й препоганої кухарки, яку я успадкував разом з пилососом вiд

попереднiх жильцiв. Доллi отримувала щоденний снiданок у школi, отже тут

утруднень не було; брекфаст-бо, вельми рясний, я навчився готувати для неї

сам, а вечором пiдiгрiвав обiд, який панi Гулiганчиха готувала перед

вiдходом. В цiєї зичливої й нешкiдливої жiнки було, слава богу, доволi мутне

око, яке не помiчало подробиць; я складав постелi й у цьому став експертом,

та все ж нiяк не мiг позбутися вiдчуття, що десь залишився роковий слiд; а в

рiдких випадках, коли присутнiсть Гулiганчихи збiгалась з Лолiтчиною, я все

побоювався, що моя простодушна дiвчинка пiдпаде пiд колисковi чари чуйної

баби й що-небудь вибовкне на кухнi. Менi часто бачилось, що ми живемо в

освiтленому наскрiзь скляному будинку, i що кожної митi тонкогубе

пергаментне обличчя сусiдки може зазирнути крiзь випадково незавiшене вiкно,

щоби задарма побачити речi, за один позирк яких найпересиченiший voyeur

заплатив би невеликий маєток.

6.

Два слова про Гастона Годена. Знайомство з ним було для мене приємним -

або принаймнi не обтяжливим - через флюїди цiлковитої безпеки, якi, йдучи

вiд його широкої фiгури, обвiювали з усiх бокiв мою таємницю. Це не значить,

що вiн про неї не здогадувався: я не мав особливих причин вiдкритись йому, а

вiн був надто егоцентричний i розсiяний, щоби добачити або почуяти