Лоліта

халупи дешевшi, та раз-у-раз бюджет наш трiщав вiд стоянок в шумних готелях

люкс або претензiйних "дудках" (псевдоранчо для франтiв). Вражаючi суми

збувались також на огляд дивовидив i на лолiтчин гардероб, та й старий

гейзiвський ридван, хоч був жилястим й вельми вiдданим возом, повсякчас

потребував бiльшого або меншого ремонту. В однiй з книжечок маршрутних мап

блокнотного типу, що випадком збереглась серед паперiв, якими властi

милостиво дозволили менi користуватись для цих нотаток, я знайшов деякi

накресленi мною викладки, з яких виходить, що за екстравагантний 1947-48

рiк, вiд одного серпня до iншого, дах i стiл нам коштували близько 5.500

доларiв, а бензин, мастило й ремонт - 1.234; майже стiльки ж пiшло на рiзнi

додатковi витрати, отже за сто п'ятдесят днiв актуальної їзди (ми покрили

близько 27.000 миль!), ще й приблизно двiстi днiв промiжних стоянок,

скромний рантьє Гумберт витратив 8.000 доларiв чи, скажiмо, навiть 10.000,

адже я з непрактичностi своєї забув, певно, чимало статей.

I ось ми рушили знову на схiд: я радше спустошений, нiж окрилений

торжеством пристрастi, вона, повна здоров'я, з вiдстанню мiж пiдлегеневими

кiсточками все ще не бiльшою нiж у хлопчика, хоч рiст у неї збiльшився на

два вершки, а вага на вiсiм американських фунтiв. Ми побували всюди. Ми в

цiлому, нiчого не бачили. Й сьогоднi хапаю себе на думцi, що наша довга

подорож лишень спаплюжила звивистою стягою слизi прекрасну, довiрливу,